Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 913/1495/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від прокуратури:Боднарчук В.М. - за посв. від 22.11.2013р. № 023013від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-3:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" на рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013р.та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р.у справі№ 913/1495/13 господарського суду Луганської областіза позовомЛисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській областідоПублічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"треті особи без самостійних вимог на предмет спору1. Луганська обласна рада 2. Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області 3. Лисичанська міська радапростягнення 81 329,63 грн. збитків.ВСТАНОВИВ:

Лисичансько-Рубіжанський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення 81 329,63 грн. збитків, спричинених внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.07.2013р. (суддя Рябцева О.В.) позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь держави збитків у розмірі 81 329,63 грн. шляхом зарахування коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним та місцевим бюджетами" Плану розрахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій" за наступними реквізитами: балансовий рахунок № 33115331700051 спеціального фонду місцевого бюджету м. Лисичанськ Луганської області, код за ЄДРПОУ 37800278, УДКСУ у м. Лисичанськ Луганської області, код платежу за бюджетною класифікацією 24062100, банк одержувач - ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статей 10, 11, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 20, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. (головуючий суддя Богатир К.В., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.) пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013р. змінено шляхом викладення в новій редакції, згідно з якою присуджено до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Луганської обласної ради та місцевого бюджету Лисичанської міської ради матеріальних збитків у розмірі 81 329,63 грн. шляхом зарахування коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами". В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен відбуватися відповідно до вимог пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 19 Конституції України, статей 22, 257, 267 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України, статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1998р. № 212 "Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю)", Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. При цьому скаржник наголошує на безпідставності позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачем збитків у розмірі 81 329,63 грн.

Від Державної екологічної інспекції у Луганській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 18.04.-16.05.2013р. Державною екологічною інспекцією у Луганській області проведено планову перевірку дотримання ПАТ "Лисичанськвугілля" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої встановлено здійснення стаціонарними джерелами ВП "Автобаза" ПАТ "Лисичанськвугілля" в період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що є порушенням статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За наслідками перевірки позивачем складено відповідний акт перевірки, а також припис від 16.05.2013р. про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Відповідачем під час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій не було надано доказів оскарження в установленому порядку дій Державної екологічної інспекції у Луганській області стосовно проведення вказаної перевірки.

Позивачем на підставі наданої відповідачем довідки про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами по ВП "Автобаза" ПАТ "Лисичанськвугілля" за період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р., відповідно до положень Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008р. № 639, здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р., який дорівнює 81 329,63 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що збитки позивачем були нараховані в межах строку позовної давності.

У статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302, встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що всупереч вказаних норм законодавства у відповідача за період 01.06.2010р. по 11.05.2011р. були відсутні відповідні дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що не спростовано належним чином відповідачем.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно положень пункту 2.2. вказаної Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини стосовно того, що внаслідок відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. відповідачем здійснено наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в результаті чого державі заподіяно збитки в розмірі 81 329,63 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому апеляційною інстанцією було вірно застосовано вимоги пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України стосовно розподілу грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Враховуючи викладене, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

У свою чергу доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. у справі № 913/1495/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк